тів, їх подвиги в старих війнах, в історії їх князївств. Разом з сим в художнїх формах вони передавали старі вірування і відомосте про минувшину, про світ і богів. Пізнїйші Греки говорили, що Гомер і Гезіод сотворили їм богів, себто що їх поеми дали ту форму їх вірі, їх поглядам на світ і богів, яка задержала ся в народї на пізнїйші віки.
Ся віра сильно відріжнялась від східнїх реліґій, семітських і иньших. В них далеко меньшу ролю грало житє посмертне, вся мисль Грека скуплювалась на житю земнім, і то власне на житю громадськім — його маленької батьківщини, держави — города: він не дбав про вічну могилу, захованнє свого тїла і своєї обстанови, а хотїв жити в вдячній памяти своїх земляків співгромадян. Боги, що з початку представляли собою ріжні сили природи, помічні або шкідливі людському житю, тому добрі або злі, перетворюють ся в людські подоби, але сильнїйші від людей — се ідеалїзовані над-люде кажучи теперішними словами. Вони являють ся участниками і помічниками в житю людськім; від них виводять ся роди базілєїв і героїв: про богів оповідають, що вони женили ся з земними жінками, і про богинь так само, і сї боги й богинї помагали й помаґають своїм дїтям і потомкам.
Загалом в сїм світогляді переважає настрій радісний, ясний, любовний до природи, і людей і житя.
Воєнно-аристократичний устрій доби розселення з поміж ріжних грецьких племен і держав, особливо трівко задержавсь і розвинував у Дорян Пельопонеса, особливо в Лякедемонї-Спартї, бо завойовники — Спартіати приложили всї старання до того, щоб ріжнимм правилами і постановами задержати в свіжости воєнний дух і енерґію в своїй верстві і забезпечити її від впливів міського житя. Городи тут не розвинули ся, не захопили верстви завойовників: вони зістали ся клясою вояків-поміщиків, на котрих працювала поневолена сїльська людність (так званих „гельотів“, державних кріпаків), Торговля ж і промисел зістали ся в руках „періойків“ („сусїдів“) — старої людности міст, яка піддала ся завойовникам, вимовивши собі певні права. Вона зістала ся при особистій і маєтковій свободї, але не мали участи в полїтичнїм житю, що було привілєґією Спар-
