робітництві з кількома помічниками випустив серію томів „Описової Соціольоґії“,[1] і популярний виклад „Студіювання соціольоґії“ — загальні замітки про те як належить підходити до сих студій. Всіми сими пряцями і своїм великим авторитетом він значно посунув соціольоґичні студії, і незалежно від слабших сторін свого методу дав могутний импульс розвитку нової науки — так що властиво від Спенсерових праць, від його „Основ Соціольоґії“ особливо, можна рахувати істнуваннє соціольоґії як конкретної науки. Тому мусимо спинитись над тім головнійшім, що він вніс сюди.[2]
Перед усім треба підчеркнути се, що Міль і Спенсер внесли важну поправку в Контову систему наук, вказавши на важне значіннє псіхольоґії в досліді суспільного житя. У Конта, котрий мішав її з т. зв. френольоґією (теорією про залежність псіхики людини від форми черепа), псіхольоґія фіґурувала як галузь фізіольоґії, чи біольоґії, з доволі скромною і неясною ролею. Міль і потім Спенсер визначили сій науці місце м ж біольоґією і соціольоґією, як фундаментови соціольоґії, і в реальнім переведенню своєї системи ґенетичної (чи дінамичної) соціольоґі Спенсер так богато дав місця псіхольоґії примітивної людини, її віруванням і світоглядови, як основі соціяльних форм, що його „Основи Соціольоґії“ дійсно являлись орґаничним продовженнєм „Основ Псіхольоґії“[3].
При тім все він виходить з псіхольоґії людської одиницї, і вважає можливим соціольоґичну систему виводити апріорно, дедуктивно: в псіхольоґичних прикметах примітивної людини знаходити принціпи соціяльної
- ↑ З сеї колекції — Descriptive Sociology or groups of sociological facts, вийшло 8 томів (1878—1881); вона зісталась незакінченою (поодинокі томи присвячені Анґлії й Франції, народам азійським і американським, і племенам примітивним, „найнизшим“, lowest races). Накликування до продовження сеї праці спільними силами етнольогів і соціольогів, щоб мати для людських пород щось подібне як Бремове „Житє звірів“ для звірят, досі зістались без успіху. Тому приходить ся звертатись і до старійшої колекції, в котрій також і описовій соціольоґії уділено було богато місц. Се Anthropologie der Naturvölker Т. Вайца (Th. Waitz), її вийшло 6 томів в 1859—1870 рр.: народи Африки, Америки й океанських островів (останній том оброблений Ґерляндом, який випустив і нове виданнє, 1877). Новійша систематика описового матеріялу зроблена буля французьким етнольоґом Шарльом Лєгурно в ряді монографій, вичислених в показчику літератури. Але вони займають посереднє місце між систематикою матеріялу і порівняними студіями, і тому властиво не вдоволяють ні одному ні другому завданню.
- ↑ Краща праця про Спенсера: David Duncan, The life and letters of H. Spencer, London, 1908. Короткий витяг з його праць (за виїмком тих що вийшли пізнійше): F. H. Collіns, An Epitome of Synthetic philosophy, London, 1889. Детальний перегляд Спенсерових соціольоґичних ідей і їх рефлексів в пізнійшій літературі, з критичною оцінкою, в згаданій праці Барта (с. 10).
- ↑ Новійша діскусія на тему систематики наук в Ananales de l'Institut intern. de Sociologie т. XIII (1911).
