ся, що розвій продукційнних сил і зміни форм продукції підлягають певним законом, певній послідовности, і вона надає закономірність і послідовність, автоматично і незалежно від людської ініціятиви, всьому соціяльному процесови.
Одначе, переходячи від абстрактних формул до конкретного представлення історичного розвитку сього процесу, і марксисти бачили себе змушеними робити фактичні уступки дійсній складности соціяльного процесу. Так от і Енґельс в своій праці, клясичній ґенетичній соціольоґії марксизму, приймає не оден фактор соціяльного розвитку, а два — економичний („продукція житєвих засобів“) і біольоґичний (продовженнє роду). Укладаючи свого ґенетичну соціольогію по Морґану, він змушенпй навіть покласти на перше місце в розвою примітивних форм соціяльного житя сей другий, біольоґичний принціп.
„Для матеріялістичного світогляду, — писав він в передмові до своєї книги, — в останній інстанції історією кермує сей момент: продукція і репродукція безпосереднього житя, але сама вона має двоякий вид — з одного боку продукція житєвих засобів: предметів поживи, одежі, житла і потрібних для сього знарядів, з другого боку продукція самого людства, продовженнє людського роду. Суспільні установи, в яких люде живуть в певній історичній добі і певнім краю, залежать від обох родів продукції: від степеня розвою праці, з одного боку, і від родини (сімї) з другого. Чим меньше розвинена робота, чим меньша сума її виробів, чим меньше через те і богацтво суспільности, тим сильнійше переважають в пануванню над суспільним ладом звязки сексуальні (полові)“.
Таким чином ми вже маємо два ряди факторів соціяльної еволюції, які зовсім не в згоді між собою розвивають свої впливи на соціяльне житє, і оскільки біольоґичний фактор, по признанню Енгельса, навіть переважає в початках суспільної еволюції, на стільки економичний фактор обмежуєть ся і паралізуєть ся ним у своїх впливах. З розвоєм же духового житя людини, уже на дуже примітивних стадіях житя, поруч їх дістає дуже важний і самостійний вплив фактор псіхольоґичний, все в ширших і ріжнороднійших своіх проявах, як реліґійна уява, обича́й і мораль, мистецтво. В міру того як виростає над економичною основою соціяльно-політична і культурна надбудова, так ріжні її складники, ріжні елєменти починають все самостійнійше і сильнійше впливати на соціяльну еволюцію, а між собою вступають в ріжні комбінації, борють ся, перемогаютъ ся, і дають ті чи иньші варіанти в кождім окремім випадку. Марксисти, котрі в нинішній своїй практичній політиці дуже рахують ся зі впливами сеї надбудови і вважають можливим і навіть обовязковим своєю пропаґандою і орґанізацією, засобами псіхольоґичними, культурними і політичними помагати впливам економичного
