личині ніхто й не думав держатись тих умов.
Віденьські статті не печатались у „Правді“, а замісць того там появились дописі з россійськоі Украйіни з безтактовними виходками проти московського „нігілізму“, навіть проти поміркованого радікалізму россійського, навіть проти такого, котрий ставив перед Россією й Славянством ідеал федералістичний („Политика какъ наука“ Строніна), при чому дописувателі явно перекручували факти, щоб вбільшити ненависть національну проти Великорусів. Се уйіданнє против Великорусів було просто огидне, бо воно йшло поряд з консерватизмом не тілько перед австрійськими порядками, а навіть перед россійським урядом, і направлялось власне на громаду, на народ. Кілька поправок, котрі я написав з поводу важнищих перекручувань, в „Правді“ не були взяті на увагу. З Товариством
