ють и против Россиі, яко слявянскоі держави, маючоі прямий интерес у задержанню и вкріпленню Австриі на основі рівноправности народів. До того ж и там, де політики „Рускоі Ради“ одходять од так званих „вірноконституцийних“ централистів, вони впять таки заявляють програму стілько ж згубну для Славян, скілько шкодливу для Россиі и по усёму недостойну галицько-руского народу, бо піддержуючі те, що єсть самого шкодливого у системі централистів и при тому згоджуючись на програму низше-австрийских католиків, політики „Рускоі Ради“ стають против того, що́ одно тільки и є симпатичне у політиці „вірноконституцийних“ и піддержують ультрамонтанство, противне поступу усіх народів, ультрамонтанство, против которого малоруский народ бивсь енергично у славніщий період своєі историі, од котрого завсігди одвертавсь на-
