ловноі ціли, так и для реалізациі тих-же поступових засад, котрі виголошує „Одкритий лист.“
Стоімо далеко від поля боротьби; за діяльність народнёі партиі у Галичині ніхто на нас вини не покладе; ультрамонтанством и конкордатом нам, належачим до восточноі церкви ніхто дорікати не може. Отже налягаючоі потреби колективно відсторонити непорозуміння — не бачимо. Не приписуючи „Одкритому листови“ нічого більш того, що у нёму строго знайти можна, будучи готовими признати у нёму найкрасчі заміри ми також „вважаємо обовязком, щоб відсторонити на далі близчі непорозуміння, виголосити,“ що: яке б ні було поступованнє народнёі галицькоі партиі у боротьбі за народність, хоронимо собі право критики и дружнёго совіту — не більш; гасити симпатиі, рвати духові звязки з патріотичнёю интеліген-
