Волинь, щоб потім поспішаючись на перший день зйізду, спізнивсь, скачучи цілу ніч кіньми до пойізду в Полонному, щоб чекав там вечірнього пойізду, потім перемінив вагон у Казятині, де сходяться дві дороги з Брестя і з Волочиська.
Змучений другою нічю без сну, впав я в Казятині на ослінчику вагона і почав дрімати, коли чую, що увійшовші після мене два панки щось недовольно проміж себе бурчать, позираючи на мене. Думаю, мабуть сподівались простягтись оба, кожний сам на ослінчику. Прислухаюсь до мови: якась чудненька. Трохи згодом один з моіх vis-á-vis щось промовив по польському до якоісь дами справа од проходу (в Россіі вагони американськоі сістеми з проходом по середині). Почалась досить голосна польська розмова. Я підвівсь. Vis-á-vis пита щось і мене — по німецькому. Я відповів раз і в другий.
