Ця сторінка вичитана
Через кілька годин, при отвореню зйізду в універсітетській залі д. Пл. пройшов поуз мене не поклонившись, тоді як товариш єго стискав мені руку і потім зробив навіть візіт. Коли я оддав візіт, то застав галицького вченого за роботою перекладу свого реферата з латинського на россійське. Інакше, звісно, бути не могло. На засідання зйізду оба Галичане приходили рідко. Реферат читав молодший, по россійському, зовсім чисто, хоть з акцентом; очевидно йому хто небудь виправив єго переклад. Так в половині зйізду чую, що гр. Уваров каже одному вченому, мойому близькому приятелю:
— Як не соромно Др-ву, що він йіздив у Галичину підбивати тамтошніх Русинів, щоб вони не ходили в Киів на арх. конгресс?[1]
- ↑ На ділі я писав кому міг щоб прийіздили як найбільше та привозили рефе-
