Ця сторінка вичитана
— Та й я чув подібне — одповідаю, — так я подумав на іншого.
— На кого? — спитало мене кілька голосів од разу.
— На Гогоцького, кажу. (Гогоцький між інчим зносивсь здавна з галицькими „словістами“ і йому прислана була потім депеша з Галичини, буцім то я держав на мітінгу в Галичі промову про те, щоб одділити Украйіну од Россіі до Польщі).
При імени Гогоцького профессорська лекторія оголосилась „реготом несказанним“, мов гомерівський Олімп.
— І я чув про Вас таке ж саме, — сказав мені один юрист, коли незабаром ми виходили поряд з універсітету. — Ви мусите стерегтись… Се один із способів доносу, пускати чутку, що вже арештовано когось…
Д. Пл. вернувсь у Львів, і там у „Словѣ“ почав уже цілком отверту кампанію проти „злонамѣреннаго“
