ныя причины антагонизма (поляковъ) съ великоруссами и измѣненіе въ бытѣ поляковъ съ временни неудачи повстанія“. Тут продводиться думка про корінну, політично-культурну ріжницю між польською й россійською громадою. Поляки-б то живуть традиціями олігархічноі республіки, і через те вони романтики й політичні містіки… „Русское же интелигентное общество всегда было демократическимъ“, кажуть Чуб. і Михальчук. „Въ нашей литературѣ (курсів наш) сильно розвито критическое направленіе, самообличеніе и стремленіе стряхнуть съ себе всякій романтизмъ. Недаромъ Россія называется мужицкимъ государствомъ, — ея интеллигенція ближе къ народу, чѣмъ въ какомъ либо другомъ обществѣ“ (стр. 271)… „Въ то время, какъ польское общество утопало въ подобныхъ фантазіяхъ (мессіанізм Міцкевича й Красінського), русское общество шагъ-
