Ця сторінка вичитана
Я вже чув таку саму надію в Путилові, де царя-мессію звали восточним царем, руським або московським, і відповів теж саме, що казав і там, тоб то, що колиб росийский царь мав давати землю хлопам в чужім царстві, то почав би з того, що зробивби се в своім, а він того не робить. Путилівскі Гуцули задумувались на сі слова і один сказав про жидів: „ну, то якось инакше буде; може дасть Бог та святий Миколай, що буде на них мор, або війна“. „Як, спитав я: на самих жидів?“ „Егеж, відповів Гуцул, на самих жидів“. Гуцул жабівский був, очевидно, менше філософ і вислухав мою замітку проти єго надій на царя восточного з більшим фаталізмом.
Ми піднялись вже досить високо і увійшли в густий ліс з великими соснами. Став накрапати дощ.
