Збірними зусиллями українського поступового робітництва Америки та робітників пера в Празі задумане ними діло на-половину вже є доконаним — I-й том «Вибраних творів Михайла Драгоманова» виходить у світ. Історія задуманого діла і зусиль для його зреалізовання описана покійним ініціатором справи т. Болєславом Залєвським на попередних сторінках. Ми ж хочемо тут нагадати що видання творів М. Драгоманова має свою довгу і сумну історію яка і факт нашого видання значно піднесе та освітить. Треба згадати, що укр. поступові елементи вже давно журяться тим, що творів Д-ва нема для широкого ужитку, що тим робиться велика шкода для політичного виховання укр. громадянства, для будови його світогляду широкого й вільного на засадах правди, свободи і гуманности. Характерно що вже через рік після смерти М. Д-ва укр. радикальна молодіж, що вчилась у Кракові, впоряджає перші поминки свого Великого Проводиря і тут устами все покійного Василя Стефаника піднесла проєкт видання творів М. Драгоманова. Відозва їх тоді говорила:
«Рідко серед котрої нації найдеться такий всесторонній діяч, як Мих. Д-в серед нашої. Він служив нашому народові не тілько науковими працями; він уймив своїм великим талантом усі нитки нашого життя і довів, що думки русько-укр. суспільности в справах національно-політичних, культурних і соціяльних стали далеко не такі, як були перед його виступленням. Він врешті яко один з найбільших европейських публіцистів змусив Европу пізнати Русь-Україну.
З його праць в цих справах склалася ціла література. Література ця є нашою історією культури за роки діяльности Д-ва. В цій літературі виложені і поглублені способи і ціли праці серед нашого народу. Ця література, так сказати би Драгоманівська має велику вагу не лиш в теперішности, вона буде мати рішуче актуальне значіння і на будуче.
Зібрати цю літературу, що розвинена по цілій Европі, зазнакомити з нею нашу суспільність, з'єднати через це ідеям Д-ва як найбільше робітників це, по нашій гадці, є діло, котре і гідно пошанує пам'ять нашого великого мужа, а націю нашу підготовить до зреалізовання програми Драгоманова.
З цих зглядів відзиваємося до русько-укр. суспільности, щоби грошевими складками дала спромогу нашій публиці, як найборше дістати до руки праці Драгоманова».
40 років тому назад укр. радикальна молодіж поставила собі ту ж мету що стоїть нині перед нами, але їй не вдалось її доконати. Хоча де-хто з неї (Ів. Франко та М. Павлик) багато прислужився
