греків; ними править тепер король теж у купі з виборною радою. Ще під турками зосталось не мало греків, та болгар, та сербських дві землі: Герцеговина та Боснія. Болгари та серби славянського роду, як і ми, і говорять мовою подібною до нашої. Терплять вони не мало од неправого суду, здирства турецьких чиновників, та панів, которі потурчились. Тепер, коли ми пишемо цю книжку, іде од літа 1875 року вже не перший бунт сербів у Боснії і Герцеговині, і можна було б сподіватись, що якби з княжества Сербії та з Чорногорії увійшло військо на поміч боснякам та герцеговиньцям, то увесь сербський народ став би вольний од турок і потурчених панів, а там встали б і болгаре й греки. Та тільки не позволяють сербам цёго сусідні держави. Ці держави хоть і християнські, і раді б, щоб турки не дуже обижали своїх християн, та завидують одна одній, бояться, щоб яка небудь з них не забрала собі якої землі од турецького царства, — от і зупиняють одна одну і рятують Турка, як ёму круто прийдеться. А до того у Цесарщині німці та венгри бояться, щоб серби, що під Турком, як одібьються на волю та зложат у купі чималеньку державу, то й ті серби, що єсть у Цесарщині, і другі славяне, що їх хотять німці та венгри понімчити та повенгрити, підут з землею до своїх братів. Німці у німецькому царстві, що зветься Германія і де перед ведуть Пруси, мають своїх славян, поляків, которих теж хотять понімчити, — так вони за одно з нім-
