Минуло все, пройшло чимало часу,
але примир'я і тепер нема;
він тяжко зніс вигнання і образу
російського суспільства.
Та дарма.
Хто ще з дитинства зненавидів гніт,
приниження, і рабство, і сваволю,
хто зрозумів тяжку кріпацьку долю
й прокляв пролитий у неволі піт,
хто виплекав у серці світлу мрію,
хто полюбив по-справжньому Росію, —
в зневір'ї той на півпуті не став,
а пристрасно, із запалом плебея
мечем шукати відповіді став
на всі питання, й зброєю своєю
життю прийдешньому готовив путь.
Він знав сучасне й прозирав в майбутнє,
він, мабуть, крила відчував могутні
і чув, що інші вслід за ним ідуть.
IV
В кімнату тихо увійшла дружина.
Віссаріон немов крізь сон пізнав
знайомі кроки. На якусь хвилину
