Сторінка:Михайло Дубовик. Багряний листопад. 1941.pdf/52

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
УЧИТЕЛЬ

 „…багато хто думав,
що тут не виростуть лимони“.
 Г. Байдуков. „Зустріч з товаришем Сталіним“.


Під добротворним сонцем, що тепло
дає зелу, і дереву, й людині,
на вбогім грунті, у глухій місцині
вождь посадив цитрусове стебло.

Хоч сумнівались, щоб воно росло,
садівники, закостенілі в ліні,
вождь мовив: „Буде!“ — і поміг рослині,
і — диво! — деревце плоди дало.

Вони обвисли на гнучкім гіллі,
немов сонця, ясним теплом налиті,
окраса здичавілої землі.

І, дивлячись на деревце у цвіті
і слухаючи шум листків його,
ми пізнаєм учителя свого.

1940 р.