Незвичайно інтересною являється так само форма бані — чисто західно-північного типу і, нарешті, посадка бані на чотирьох-кутній основі пляну. Порівнюючи церкву Спаса з відомими взірцями архитектури західного і північного правобережжя, мусимо зазначити, що сей цінний пам'ятник нашого минулого ставить перед нами цілий ряд надзвичайно інтересних запитань церковно-археольоґичного порядку, а саме: про впливи західно-українські на лівобережжі в з'язку з кольонізацією XVII сторіччя і про взаємовідносини пляну і форм південно-східнього і північно-західного типів (8-кутник і зрізані бані, 4-кутник і опуклі бані); третім незвичайно цікавим питанням, в з'язку з зачепленими вище, є питання про те, як рано деревляне будівництво церковне перейшло до білення церковних стін.
Церква Спаса стоїть в нерозривнім з'язку з історією Полтавського манастиря.
Полтавський Хрестоздвиженський манастирь засновано в р. 1650 заходами ігумена Лубенського Мгарського манастиря Калістрата (1636—1658; 1649—50) на кошти полковника М. Пушкаря (1649—1658, XI), Ів. Искри, Ів. Крамаря. Звичаі тих часів примушували полковників і взагалі старшину вищих кол дбати про церковне будівництво, а старі військові традиції в'язали те будівництво в першу чергу з манастирями. Бурхливі подіі часів Богдана і Виговського не дали змоги відбудувати манастиря з каменю; втім хвиля кам'яного будівництва широко розлилася по Україні лише в часи гетьманування Мазепи (1689—1709). Тому і Хрестоздвиженський манастирь побачив свій собор кам'яним лише в часи Мазепи, в полковникування Ів. Искри (1696—1709). Раніше дослідувачі місцевої старовини відносили збудування Хрестоздвиженського храма до часів полковництва Василія Василевича Кочубея (1727—1743), але нині з певністю можна сказати, що звів того храма Василь Леонтієвич Кочубей, присудженний до страти в році 1708. Підстав для точного опреділення років будування в нас немає; в кожному разі, храм було збудовано в самому кінці XVII в. або ж в перші роки віку XVIII.
Хрестоздвиженський храм уявляє з себе прекрасний взірець українського бароко, хоча і без тої пишноти оброблення зовнішніх стін і пор-