Сторінка:Михайль Семенко. Повна збірка творів. Том 1. Арії трьох П'єро, кн. 1-4. 1929.pdf/245

Як я не знав про прекрасну Люцію,
а також про те, що я — лицар?
Тіні шляхетні! Душі революцію
присвячую я вашій високій пам'яті.
Ваші великі пригоди — в моєму серці.
Я ваш вірний і вдячний нащадок.
Хутко Велетень згине зі мною на герці —
бо душу віддав я прекрасній панні Люції.
Вона живе на самотнім острові серед пальм.
Її резиденція хоронеться моєю сміливістю.
Моя сміливість черпає силу від її образу без

найменших плям,

і обоє ми замкнуті — вона в палацу, а я…

Кінь мій — мій товариш вірний, —
скільки пригод зазнали ми, страви душі!
Але я ще химерніший, мій запал надмірний,
цілий світ знає й дивується моїй силі.
Хто знав, що це я — нащадок славетніх

лицарів!

Хто б міг подумати, бо не гадав і сам до

останнього дня!

Я іду — на захист усіх ображених, бо світ

повний злих царів, —

о велетні, дракони і чародії! О моя незрівняна

Люціє!

ПРЕКРАСНА ЛЮЦІЯ