Цю сторінку схвалено
Вабить мене в краї незнані далекі
в царство ледяних шпилів і червоної міди
через плечі віків озирнулась до мене Ревека
душу пестять образи Атлантіди
ваблять мене підземні печери ґроти
оази пустель безлюдних
екваторіяльний промінь злотний
мій дух остудить.
914. Київ.
АТЛАНТІДА