Розкривши Новий Заповіт знаходимо чотири чималі писаня названі Євангелія (що має значити виклад доброї звістки про Ісуса Христа), поставлені під іменами св. Матвія, св. Марка, св. Луки і св. Івана, апостолів або апостольських учеників. Ми почнемо аналїз сих книжок із другої книжки св. Марка. Робимо се з тої рації, що плян сеї книжки найпростїйший і найлекший для розбору з усїх чотирьох писань і що більшість учених згоджуєть ся уважати сю внижку за ранїйше редаґовану, нїж три инші.
Євангеліє по св. Марку починаєть ся з розповіди про те, як згідно з обіцянками пророків прийшов чоловік на імя Іван, щоби приготувати новий лад. Сей чоловік чинив на березї Йордана хрещенє на знак каяття і покути, і великі юрби люду збігались до него; але він тілько звіщав прихід когось більшого від себе. Незабаром являєть ся на сцену і ся друга велична особа: се Ісус, родом з Назарету галилейського. Коли він приймає хрещенє, небо розкриваєть ся, сьвятий дух спускаєть ся на него в постатї голуба
