східний дух де в чому відмінний від західного. У нас зазвичай одна ідея повинна виражатись тілько один раз у творі доброго стилю; коли нам подають ріжні верзії якої моральної чи релїґійної науки, поетичного мотиву, історичного факту, то ми вибираємо ту верзію, яка нам здаєть ся найбільш викінченою, і відкидаємо иньші. Жиди, які всї східні народи, навпаки затримують поруч ріжні відміни того самого факту. В кінцї минулого столїтя критика завважила в Біблїї сей лїтературний феномен і трохи помилила ся з поводу його, коли говорила про суперечности там, де слїд було просто признати ріжні варіянти на спільній основі. Коротше, жидівська лїтература не така унїтарна як наша. Так у Шестикнижю, сїй справжній епопеї, кожний раз коли зачинаєть ся поважна подїя, потоп, призванє Авраама, історія Якова, вихід із Єгипта, закон Синайський, ми стріваємо в традицийному текстї слїд кількох авторів, що розвивали сї поважні теми немов паралєльним способом, а остатнїй впорядчик більш чи менш затримав працю кожного з них. Отже на тому заснували теорію, яку ми вважаємо не добре встановленою. Де иньші бачать брак дотепности, якусь творчу неміч у рисах, що роз-
