називає ся “мінїстерияльна палата” а ми оба мінїстри. У нас був тепер кабінетовий крах і ми власне глядимо відповідних людий для нового кабінету. Але то дуже трудно приходить ся, бо нїхто не хоче на себе брати таких тяжких обовязків, а потому по двох або трох місяцях уступати, як се є у нас в модї. Ми вас знайшли на улици, а що ви не маєте при собі нїяких документів, то остає вам або послухати нас і взяти теку мінїстра, або нї то ми вас віддамо полїциї як бездомного волоцюгу.
Для нашого Романа не було виходу. Він довго не надумував ся і вибираючи з двох бід меншу, взяв теку мінїстра фінансів. Сейчас одягли його в мінїстерияльний унїформ і завели до призначених для нього апартаментів. Коли вифрачений і виперфумований льокай принїс йому вечірне число ґазети, був там вже надрукований склад нового кабінету і наш Роман прочитав з вдоволенєм між другими іменами ось що: “мінїстер фінансів барон Роман фон Габенїхтс Кариєрович.” Від того дня став він паном на цїлу губу, їздив по балях і равтах і забув о своїй минувшости, о паннї Надї і о цїлім Божім сьвітї.
Нараз урядова ґазета подала вість, що пан мінїстер фінансів барон фон Габенїхтс Кариєрович вибирає ся на люстрацию.
Телєґрафічні дроти розвесли те по цїлій державі і задрожали всї фінансові власти і уряди від шефа аж
