Перейти до вмісту

Сторінка:Мстислав Рус. Причта про Садівника (Скрентон, 1914).pdf/16

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ся. Робота лежить а ви дрімаєте та відтак виправляєте бреварнї.

Наш Роман потупив низько голову, в покорі вислухав наук шефа і забрав ся знова до роботи.

Сонце палить дальше невиносимо, мухи бренять і допікають до живого, но він на те вже не зважає і потонувши в своїй книзї, числить позициї по позициях і лиш від часу до часу уста його безмисльно шепчуть: “Га сон — мара, сон — мара і хтоби то був сподївав ся, що менї такі дурницї коли приснять ся.”

Перемишль д. 21 ІІ. 1902.



4. ДИПЛЬОМАТ.

Мій товариш Шикульский був хлопець хоч до рани приложи. Веселий, жертібливий, гарний і високий як тополя, був любимцем всїх товаришів, а вже панни то просто гинули за ним. Бувало як убере ся в обтислий державний мундур то так виглядає як здеградований офіцир. Вийде на улицю а панночок і жидівочок уже цїла ґерелиця коло нього. Він до хати а вони перед вікнами променаду роблять.

А мешкав мій товариш у якогось старого емерита, який тримав єго більше для приємности, як для зиску. Мій товариш мав гарний покоїк з двома вікнами. Одно виходило на чудову сїножать з річкою а друге на стїну сусїдного дому.