Комендант батальону кинув коротку команду і батальон роздїливши ся на компанїї, цуґи і шварми, став окружати лїс. Жовнїрам приказано наладувати ґвери і насадити баґнети.
В глубокій тишинї, перериваній лишень криками з лїса, поступав батальон вперед. Навіть найвідважнїйшому жовнїрови забило серце на згадку, що тут буде до дїла з револьверами і динамітом, тож кождий стискав сильно ґвер в руках, як єдиного свого заступника і помічника в бідах.
Оттак перейшли вони вже з половину лїса, але бунтівників якось не видати. Довкола стояла пустка і тишина, лишень зловіща сурма відзивала ся вже близько.
В тім прорідив ся лїс і показала ся мала поляна. Комендант батальону казав затрубіти до штурму, а підохочені жовнїри кинули ся з наїженими баґнетами вперед.
Гальт! — роздала ся нараз команда начальника батальону. Гальт! — але жовнїри і без неї вже поставали тай соромно поспирали ґвери на землю.
Перед ними стояло 8 до 12 жидиків в віцї коло 10 лїт, які побачивши стільки війська, з криком і вайкотом збили ся в купку, тай тулили ся до себе.
— Що ви тут робите?! — крикнув грізно комендант.
