♀ dem ☿ sehr ähnlich; Kopf etwas breiter; Augen grösser, Ozellen ausgebil-det, der Scapus erreicht fast den Okzipitalrand; Petiolusschuppe höher, dorsal mehr verdünnt. Flügel wasserklar mit hellbraunem Geäder; am Vorderflügel ver-bindet sich die Recurrens mit der Längscubitalader unmittelbar am Ansatz der ersten Quercubitalader, genau wie bei Euponera ochracea. — L. 3,6 — 4 mm.
Selten kommen ergatoide 9 vor, welche sich von grösseren $ nur durch ausgebildetere Augen, steileres Epinotum und eine höhere Petiolusschuppe unter-scheiden. — Noch seltener sind Mikrogynen mit flügeltragendem Thorax.
♂. Kopf, von vorne betrachtet, trapezförmig; die Kopfseiten konvergieren von den Augen zur Region der Ozellen, welche den höchsten Teil des Kopfes einnimmt;
Antennen länger und mit schlankeren Gliedern als bei P. eduardi; Thorax hoch, Scutellum gewölbt, Postscutellum vorspringend, hinter demselben im Profilbild ein starker Einschnitt, Petiolusschuppe mit dickem Oberrand, Pigydium dornartig verlängert. Flügel wie beim 9. Glänzend, mit einer bedeutend feineren Punktie-rung wie beim 2. Schwarz, Beine bräunlich. — L. 3 — 3,4 mm (nach Emery).
Етологія. За Рузським, „на Кавказі ця мурашка живе досить глибоко в землі, часто під камінням, у вогких, затінених місцях, особливо близько річок і струмків, у долинах, по ущелинах і схилах гір, серед листвяних лісів і мішаних соснових борів, доходячи на головному хребті 5 — 6 тис. ф. Життя цього виду, що має... майже сліпих 2 2, взагалі приховане, підземне“. Кніпович у названій вище роботі каже, що він знайшов багато цих мурашок у борі за р. Пслом коло Гадяча. „У величезній більшості випадків, — каже він, — я знаходив їх у піску під низьким зеленим мохом; тут були прориті нірки, почасти дуже близько до поверхні, під самим моховим покровом. Порівнюючи велику громаду (або кілька близьких одна від одної) знайдено почасти в піску під низьким зеленим мохом коло пня дерева, почасти під лусками кори й під корою в підземній частині пня. Наявність Ропега легко виявити з дуже характерних жовтих коконів, яких ні з чим не можна сплутати; це тим важливіше, що самі Ропега мало впадають в око серед розритого піску і досить швидко ховаються, а крім того, і громади цих своєрідних мурашок складаються з небагатьох особин“. В одному випадку цей автор знайшов колонію Ропега серед гнізда Tetramorium caespitum, в інших він знаходив їх коло гнізд Т. caespitum і Myrmica lobicornis. Я сам спостерігав порівнюючи досить великі колонії coarctata, особливо багато під камінням середнього й вищесереднього розмірів (які не дуже трудно підняти) в Криму в сирому участку соснового лісу, на шосе трохи нижче Учан-су коло Ялти. Щодо часу находження коконів і крилатих, то з роботи Кніповича можна мати такі дані: кокони 1. VIII — 30. VIII (нов. ст.); для крилатих: 6 6 21. VIII — 8. IX; 8. IX знайдено також одну крилату 9. На Кавказі Рузський знаходив крилатих у серпні, а я в Криму в серпні й до половини вересня.
Географічне поширення. Ця мурашка поширена в південній і центральній частині Европи (від Іспанії до Балканського півострова) і далі на схід до Кавказу включно, в Криму, на островах Середземного моря; в Великобританії, в півн. Африці (Алжір).
