було три, або й бо̂льшь призвищь, по батькови, по тестю, по жѣнцѣ. Выпало такъ, що переписчики помилилися, и вважаючи на похожи̂ призвища, позаводили козако̂въ въ поспо̂льство, а въ козацки̂ списки заведено тыхъ самыхъ козако̂въ зъ другими призвищами: по̂дъ часъ опису ти̂ козаки були въ походѣ, по̂дъ Кременчугомъ, а инши̂ и въ Запорожѣ, и не мали спроможности самымъ подавати обявки про себе переписчикамъ. Переписчикъ по полку не ѣздивъ самъ, во̂нъ сидѣвъ въ Полтавѣ, ѣздили єго помо̂чники, котри̂ поспѣшаючи, заводили козако̂въ въ поспо̂льство, не бачачи ихъ и не роспытавши, хто вони таки̂, а посполити̂ умысне такихъ козако̂въ называли посполитыми, що бъ бо̂льше було посполитыхъ и легше гуртомъ нести одбутки. Теперь же отси̂ козаки домагалися, що бъ имъ повертали поборы неналежно зъ нихъ побрани̂. Полковникъ и козаки жалѣлися ще, що воєвода бере хабарѣ на ярмаркахъ съ крамарѣвъ, черезъ що крамарѣ одбиваються во̂дъ ярмарко̂въ, а воєвода писавъ на полковника и полкову старшину, що вони похвалялися на смерть повбивати збо̂рщико̂въ царскихъ податко̂въ на ярмаркахъ. Якъ роспочавъ Кикинъ выслѣджувати оти̂ справы, такъ багацько дехто зъ Украинцѣвъ говорили воєводѣ самъ на самъ недобри̂ речи и про полковника и про воєводу, але додавали, що сего вони не скажуть голосно, бо бояться, що бъ не розгнѣвити на себе того, про чиѣ зли̂ вчинки доводитимуть.
Въ липнѣ Кикинъ поѣхавъ зъ Гадяча въ Москву. Черезъ него гетьманъ прохавъ царя, абы во̂нъ выбачивъ Запорожцямъ ихъ провину зъ Лодыженьскимъ, а то що бъ вони не звертали до Дорошенка и Крымского хана.
Подавши надѣю перейти на по̂дданьство до Туреччины, Дорошенко прохавъ Крымского хана, яко по̂дурядного Туреччинѣ, рушити зъ ордою на Польщу. Поражка Маховского була першою обявою ворогованя Татаръ съ Польщею за козацку справу. Польскій король хотѣвъ зупинити дальши̂ замѣры хана и Туреччины, бажавъ полагодитися зъ ними полюбовно и во̂двернути ихъ во̂дъ приязни до Дорошенка. Во̂нъ
