Сторінка:Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu/146

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
— 138 —

Єго во̂дносины до Туреччины уявляються намъ теперь зовсѣмъ въ иншому свѣтлѣ, а не такъ, якъ мы звычайно малюємо ихъ.

Знаменитый козацкій гетьманъ, котрого мы вважаємо щирымъ слугою московского престолу и найславѣйшимъ орударемъ въ справѣ обєднаня російскои державы, бувъ на дѣлѣ данникомъ отоманьскои порты и не перестававъ вважати себе за такого навѣть и по̂сля переяславскои умовы, коли, здавалось намъ, єго вѣрно̂сть до Росіи була цѣлкомъ певною.

Таки̂ во̂дносины почались ще въ 1649 роцѣ, якъ знати зъ одного акту про плавбу по Чорному морю и торговлю, надрукованого въ збо̂рнику державныхъ грамотъ и умовъ, але вповнѣ вони уґрунтувалися въ ко̂нци 1650 року, якъ про се ясно свѣдчить грамота султана Мехмета, писана по турецки на пергаментѣ съ прилогою старого польского перекладу. Въ сѣй грамотѣ зъ архіву чужоземныхъ справъ мовиться такъ:

„Найславнѣйшому зъ монархо̂въ Исусовои вѣры, козацкому гетьману Богданови Хмельницкому нехай єму вѣкъ довгій, чиниться сей листъ во̂дъ нашого высокого и пресвѣтлого престолу черезъ одного зъ нашихъ уряднико̂въ Османа-Чауша, що повертається разомъ зъ вашимъ посломъ, котрый привѣзъ намъ вашь листъ, повный самои щирои прихильности. Зго̂дно зъ звычаями цѣлого свѣта, найяснѣйшій намѣстникъ нашь, найвѣрнѣйшій нашь великій везіръ звелѣвъ перекласти єго до слова и подати намъ. И мы, зрозумѣвши єго, се бъ то вашу и всего во̂йска вашого просьбу, побачили, що вы бѣдкаєтесь на вашихъ нещирыхъ друго̂въ, якъ и на лютыхъ ворого̂въ вашихъ: все, про що вы писали до насъ, мы до̂знали и зрозумѣли. Знайте, що высока порта звыкла выказувати ласку и мило̂сть другамъ, карати своихъ ворого̂въ. Вы выказали съ певною щиростю, що во̂ддаєтесь по̂дъ крыло и по̂дъ протекцію непобѣдимои порты нашои, а мы щиро, сердечно и любо приймаємо васъ и за вашу певно̂сть и щиро̂сть анѣ трошечки не сумнѣваємося. Що вы по секрету переказували Османови-Чаушу, про все те подро̂бно во̂нъ намъ переказавъ и мы заразъ же по̂слали вельможному монарсѣ Крымскому ханови нашь суворый наказъ, що бъ во̂нъ нѣколи не повертавъ своихъ очей и ушей до польскои стороны; навпаки, коли бъ во̂дти повѣявъ якій вѣтеръ и понѣсъ на васъ во̂йну и угнѣтъ, коли бъ По-