Сторінка:Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu/57

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 49 —

коштомъ и гостити ихъ тютюномъ, медомъ, мясомъ, пивомъ и горѣлкою. Калмыко̂въ раховано 7000, але певнои лѣчбы ихъ нѣхто не знавъ, бо не було имъ реєстру. Порадившись зъ воєводою Протасьевымъ, гетьманъ Бруховецкій вырядивъ Калмыко̂въ до Бѣлои-Церкви, съ козаками, надъ котрыми поставивъ наказнымъ гетьманомъ канѣвского полковника Лизогуба. Дня 21. мая спо̂ткали вони польске во̂йско, котре таборувало недалеко во̂дъ Бѣлои-Церкви по̂дъ урядомъ Яблоновского. Поляки не сподѣвалися на Калмыко̂въ и побачивши ихъ, такъ переполошилися, що пустилися на втѣкача въ Бѣлу-Церкву, запаливши своє таборище. Калмыки метнулися на вздого̂нъ ихъ, напали на нихъ, чимало перебили и розжилися на здобычь, побравши коней, зброю и одежу повбиваныхъ Поляко̂въ. На сему и зако̂нчився першій похо̂дъ. Бруховецкій, оповѣщаючи про сю побѣду, благавъ яко мога швидше вырядити до него московскихъ ратнико̂въ, бо у Протасьева лишилося 500 чоловѣка ко̂нныхъ и пѣшихъ. Не вважаючи на таку омаль во̂йска, Бруховецкій загадався ще разъ спробувати талану и въ серединѣ червця рушивъ съ Протасьевымъ на Бѣлу-Церкву, але за ко̂лька днѣвъ облоги и даремнои працѣ добути се мѣсто, нѣчого не вдѣявъ, знявся и затаборувавъ бо̂ля Мотовило̂вки.[1]

Во̂дступити съ по̂дъ Бѣлои Церкви примусила ще й значна перемѣна, що во̂дбулася на правобережно̂й Украинѣ. По̂сля того, якъ Дрозденко потрощивъ Тетерини̂ силы, ходила по Украинѣ чутка, що Тетеру вбито. Се була невѣрна чутка, Тетера бувъ живый, але во̂нъ тямивъ, що єму не сподѣватися доброго ко̂нця, що Украинцѣ можуть злапати єго и выдати Бруховецкому. Тымъ-то во̂нъ и замѣрився зректися гетьманьского уряду и перебратися въ Польщу. Тетера сподѣвався, що король надѣлить єму маєтно̂сть и во̂нъ житиме собѣ въ добрѣ, не вмѣшуючися въ політичну хуртовину. Ще давнѣйше во̂нъ забравъ частину добра свого тестя поко̂йного Б. Хмельницкого; отъ же теперечки, втѣкаючи зъ Брацлава, во̂нъ такъ хапався, що лишивъ тамъ чимало свого добра, навѣть срѣбла не взявъ. Якъ то̂лько Тетера вырушивъ зъ Брацлава, прибѣгъ туды Сѣрко та й забравъ усе, чого не встигъ вывезти Тетера. Сѣрко все те добро подѣливъ мѣжь козаками. Гомонѣли, що

  1. Нинѣ село Василько̂вск. пов., бо̂ля рѣчки Стугны.