на Марсовім полі. Проте більшість юрби, жагуче, безмежно потішалася з надії побачити троянські танки, а ще більше — цісаревого сина Тита, що мав брати на чолі їх участь, а якнайбільше з того, що мав принести з собою кінець ігрищ. Беренічине ім'я було на всеньких устах. Ні один з цих людей, що займали найнижчий шабель у громадському житті, не бачив ніколи зблизька Халкідійської цариці, цієї найкращої жінки Сходу, що причарувала Тита, і що її Тит завтра своєму народові, як свою дружину, має показати. Потім, зрештою, з половини дня мають відбуватися у Фламінському циркові перегони на колісницях, а потім ще, наступного дня, вистава усякого дива на Forum Romanum та Марсовім майдані, і величезні бенькети, що їх улаштовує цісар для народу.
Коли ім'я Беренічине, перекидаючись з уст до вуст, лунало передміськими вулицями й майданами, на його звук одвертали свої обличчя, затоплювали очі в землю та щільніше збивалися докупи люди в довгих одежах, грубих пасах і важких завивалах, що сьогодні також не могли залишатися спокійно по своїх домівках і при своїй праці.
Були це євреї, незвикло також під цей день схвильовані й рухливі, таж розмови точилися промежи них не про завтрішні ігрища.
Про що вони провадили балачки, вулична набрідь, складена зі строкатої мішанини кількох племін, не знала.