Перейти до вмісту

Сторінка:Міртала.djvu/198

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

якою керуючись думкою чи почуттям, вона, живучи в Римі та серед римлян, не полишала ніколи єврейського строю. Запевне, з проникливістю жінки, що вміє й прагне причаровувати, відгадала вона, що якраз саме цей стрій пасував якнайкраще до її вроди; аджеж у ньому впервині побачив її Тит.

З дужих і чудовно виточених її рамен аж до надолку прихопленої багатим пасом сукні спадав, засліпляючи очі пишністю східнього плетива мережив і фарб, розкішний плащ. На сніговобілих її грудях, не прикутаних мережаною тканиною, кількома заломами звивався аж до пасу грубий золотий ланцюг з безліччю учеплених до його кілець дрібних місяців, зірок, зміючок і гаддя. Руки їй оповивали золоті гадючки, що в їхній середині, як усім про це було відоме, приховані були, під позіром таємничих написів, східні талісмани, що привертають щастя. З-під золотої осадженої росою дорогоцінного каміння пов'язі спадали аж до надолку плаща на її плечі, груди, руки, мигочучи вплетеними в них золотими зірками й вужами, величезні коси, такі чорні й блискучі, що порівнюючи до них притьмарювалося чорне волосся римлянок, змішуючися й сплітаючись із діямантовими, аж до рамен довгими сергами, з блискучими заплітками й торочками пасу, що з нього звішувалися обсаджені діямантами й виповнені пахощами флякони та повні золотих монет прозорі, по-мистецькому виплетені з перлів гаманці.