Чи треба кому яснїйшого доказу на те, що самостійна Україна є наше старе гасло, як той, що всї чотири члени Президії Союза визволення України були дїяльними членами Революційної Української Партії, перша брошура якої (отсе подана читачеви) носила назву „Самостійна Україна“.
Зверх того ще кілька членів „Союза визволення України“ належало також до Р. У. П.
І се не припадок, що в „Союзї визволення України“ не могли удержати ся з більш-менш відомих еміґрантів нї Д. Донцов, нї М. Залїзняк — не могли, бо вони не пройшли Р. У. Півської полїтичної школи, як не припадок і те, що підчас війни в 1915—1916-их роках двічі приїздив до нас відпоручник Київської орґанїзації, що стала на ґрунт плятформи „Союза визволення України“, яка складаєть ся переважно з Р. У. Півцїв, який свого часу сам був, розумієть ся, видатним дїячем Р. У. П. Сей представник зимою 1915 року відвідав Раштатський табор. Але для читача все лишаєть ся неясною сама суть справи: куди-ж зникла в самій Р. У. П. проголошена в першім її виданню вимога самостійности України?
А в тім і річ, що питаннє нашої державної незалежности для нас Р. У. Півців нїколи не зникало, не сходило з порядку денного.
