Перейти до вмісту

Сторінка:Міхновський М. Самостійна Україна (1917).pdf/9

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

14) Право гетьманського правительства вільних межинародних зносин з чужинними державами.

Аналїзуючи сї постанови Переяславської конституції, приходимо до висновку, що в нїй суть усї ті прикмети, які характерізують „спілку держав“. Таким чином, головнїйший закид, який роблять нам наші суперечники, пильнуючи довести нам безвиглядність наших стремлїнь, закид, нїби ми нїколи не складали держави і через те не маємо під собою історичної підстави, — є тільки випливом неуцтва й незнання анї історії, анї права. Через увес час свого історичного істнування нація наша з найбільшими зусиллями пильнує вилитись у форму держави самостійної і незалежної. Коли навіть поминути удїльні часи, де окремі галузї нашої нації складали окремі держави, то перед нами виникає і литовсько-руське князївство, де генїй нашого народу був культурним фактором, і найголовнїйше галицько-руське королївство, спробунок злучити до купи усї галузї, усї гільки нашого народу ув одній суцїльній державі, спробунок, повторений далеко пізнїйше Богданом Хмельницьким і ще раз — Іваном Мазепою.

Таким чином українська держава в тій формі, у якій вона сформована і уконституована Хмельницьким, є справдї державою з погляду межинаціонального права. Суперечники наші ще закидають нам і те, що українська респу-