носець знов устав такий бородатий і здоровий, як і раніше. Дон-Кіхота це надзвичайно зацікавило, і він почав просити священика навчити і його цього заклинання, бо воно, на його думку, мабуть, має силу робити більше, ніж тільки прирощувати бороди, адже, мовляв, якщо зірвано бороду, значить, пошкоджено та поранено м'ясо, а коли це заклинання вигоює рани, воно, значить, може лікувати не тільки бороди.
— Це так, — відповів священик і пообіцяв при першій нагоді навчити його цього заклинання.
Потім усі погодилися, що спочатку поїде на мулі священик, а інші будуть по черзі зміняти його, доки дійдуть до корчми, до якої було, мабуть, миль зо дві. Верхи їхали Дон-Кіхот, принцеса й священик, а Карденіо, цирульник і Санчо Панса йшли пішки. Сівши на коня, Дон-Кіхот сказав дівчині:
— А тепер, ваша величність, ведіть нас, куди вам завгодно.
Перш ніж вона відповіла, до розмови встряв священик:
— До якого королівства збираєтеся ви нас вести, ваша величність? Чи не до Мікомікона часом? Та так воно й мусить бути або я нічого не розумію на королівствах.
Та одразу збагнула, що їй треба відповідати, і сказала:
— Так, мій сеньйоре, я прямую до Мікомікона.
— А коли так, — сказав священик, — нам доведеться проїхати моїм селом, а звідти ваша милость поверне на Карфаген, де при нагоді можна знайти якийнебудь корабель. Тоді, за ходовим вітром і при годині, ви трохи швидше, ніж за дев'ять років, доїдете до великого озера Меона… я хотів сказати — Меотідес… а звідти до вашого королівства це ж не далі, як сто днів путі з невеликим гаком.
— Ваша милость, сеньйоре мій, помиляється, — сказала вона, бо нема ще й двох років, як я виїхала звідти, і погода весь час була несприятлива, а я, проте, прибула вже сюди й бачу того, кого так жадала бачити — сеньйора Дон-Кіхота Ламанчського, про якого я зразу ж почула як тільки висіла в Іспанії, і це змусило мене шукати цього рицаря, щоб оддати себе його великодушності й здати свою законну справу на його мужні непереможні руки.
124
