і його зброєносець, пригнічені нещастям, похмуро розлучилися з Дон-Кіхотом та Санчом і поїхали шукати місця, де б можна було перев'язати, ребра та покласти до них припарки, а Санчо із своїм паном поїхали далі до Сарагоси.
Надзвичайно вдоволений, гордий собою й величний їхав Дон-Кіхот, перемігши такого відважного рицаря, яким він уявляв собі Рицаря Лісу. Його слова давали Дон-Кіхотові надію довідатись, чи й досі зачарована його сеньйора, бо переможений рицар, під загрозою втратити свою рицарську гідність, мав доповісти йому, що трапилося з нею.
Та Дон-Кіхот гадав одне, а Рицар Лісу інше, бо тепер думав він лише про те, щоб, як сказано, покласти собі припарки.
Бакалавр Самсон Карраско порадив Дон-Кіхотові продовжувати свої рицарські вчинки в наслідок попередньої змови між ним, священиком і цирульником, яку вони склали, обмірковуючи засоби повернути нашого рицаря до мирного й спокійного життя дома, де його не турбували б ті нещасливі пригоди. На цій нараді було одноголосно ухвалено пропозицію Карраска дати Дон-Кіхотові змогу виїхати ще раз (бо втримати його здавалось неможливим), а Самсон мусів був у вигляді мандрівного рицаря зустрітися з ним на дорозі, викликати до бою і перемогти. Це, гадали вони, буде зовсім легко. Перед боєм же вони мали договоритися, що переможений здасться на ласку переможця, який, подолавши Дон-Кіхота, повинен був вимагати, щоб той вернувся додому і не виїздив із села два роки або до того часу, поки не дістане іншого наказу. Не було сумніву, що переможений Дон-Кіхот, щоб не ламати рицарських законів, скориться і в своїй самотності або сам позбудеться свого божевілля, або їм пощастить добрати якихнебудь ліків проти його хвороби.
211
