плаття з найтоншої гарної байки, що спадало шлейфом з трьома кінцями, а їх несли три пажі, також у траурному вбранні, розташовані у формі гарної математичної фігури з трьома гострими кутами, що їх становили три кінці шлейфа. Через це всі, хто бачили шлейф, здогадувалися, чому зветься вона графиня Тріфальді, тобто графиня з трьома спідницями.
Дванадцять дуень, як і їхня сеньйора, ішли врочистою ходою; обличчя їх укриті були чорними серпанками, тільки не прозорими, як у графині, а такими густими, що крізь них ніщо не світилося.
Як тільки з'явився весь загін дуень, герцог, герцогиня, Дон-Кіхот і всі, хто дивився на цей похід, звелися на ноги а Долоріда, пройшовши між двома рядами дуень, підійшла до них, стала навколішки і промовила голосом, де було більше хрипоти, ніж приємності:
— Будьте ласкаві, ваші ясновельможності, і не будьте занадто ввічливі до вашого слуги, я хотіла сказати — служниці, бо від туги я не зможу як слід відповісти на вашу гречність. Незвичайне й ніде нечуване лихо відібрало в мене не знати куди розум, мабуть, дуже далеко, бо що більше я його шукаю, то менше знаходжу.
— Той нерозумний буде, сеньйоро графине, — відповів герцог, — хто з вашої зовнішності не побачить ваших гідностей, які, коли й не зазирати глибше, заслуговують на вершки чемності й на цвіт найвишуканіших церемоній.
І, взявши її за руки, посадив на стілець поруч герцогині, що й собі привітала її дуже люб'язно. Дон-Кіхот мовчав, Санчо помирав від бажання побачити обличчя Тріфальді або котроїсь з її численних дуень, але то було неможливо, поки вони не відкрили б їх з власної волі й своєю охотою. Всі мовчали, чекаючи, хто перший заговорить, і дуенья Долоріда, нарешті, сказала:
— Я певна, наймогутніший сеньйоре, найвродливіша сеньйоро, і ви, присутні тут, найбільшого розуму люди, що моє горе знайде у ваших славних грудях великодушне й чуле співчуття. Туга моя така велика, що може розм'якшити мармур, розтопити діаманти й запалити крицю найжорстокіших сердець у світі. Але раніше, ніж торк-
257
