перечно, побитий і розбитий. Цей негідник — дон Рольдан[1] — змолотив мене дубовим дрюком, бо він заздрить, що тільки я можу мірятися з ним відвагою. Але не буду я Рейнальд Монтальбанський, коли, вставши з цього ліжка, не поквитаюся з ним, не зважаючи на всі його чари. А тепер нехай дадуть мені поїсти — бо я знаю, що цього мені найбільше треба.
Так вони й зробили: принесли йому поїсти, після чого він заснув, а всі дивувалися з його божевілля.
Цієї ж таки ночі ключниця спалила всі книжки, що були в хаті та на дворі.
Одним із заходів, що вжили священик і цирульник проти хвороби свого приятеля, було те, що вони замурували приміщення бібліотеки так, щоб він не міг знайти його, коли одужає (може бути, разом з причиною зникнуть і наслідки), а йому сказати, що й книги, і помешкання забрав якийсь чарівник. Цей план було проведено в життя дуже швидко.
За два дні по цьому Дон-Кіхот устав з ліжка і передусім пішов подивитися на свої книжки. Не знайшовши приміщення бібліотеки, він почав никати по дому, мацаючи стіну, де раніше були двері, і мовчки оглядаючись навкруги. Нарешті, через деякий час він спитав у ключниці, що поралася в хаті: де бібліотека з його книжками? Ключниця, навчена, як відповідати, сказала:
— Якої бібліотеки чи ще чогось шукає ваша милость? Немає тут ні бібліотеки, ні книжок, бо все забрав отой самий дідько.
— То був не дідько, — виправила небога, — а чарівник. Він з'явився в нічній хмарі, за день по вашому від'їзді, зліз із змія, на якому їхав верхи, та зайшов до бібліотеки. Не знаю, що він там робив, тільки незабаром вилетів крізь дах, залишивши повні кімнати диму. Коли ми насмілились подивитися, що він наробив, ми не знайшли ні книжок, ані бібліотеки, тільки добре пам'ятаємо, що, вилітаючи, цей поганий дід кричав, що напакостив у цьому будинку, бо ворогує проти власника бібліотеки та книжок і що про
——————
- ↑ Селянська форма імени Роланд.
29
