— Так воно і є, — відповів Санчо.
— От ми й натрапили на випадок, — сказав Дон-Кіхот, — де мені доведеться виконувати обов'язки свого фаху — нищити неволю та допомагати страдникам.
Тимчасом низка галерників наблизилась, і Дон-Кіхот якнайблагородніше попросив конвойних ласкаво розповісти й повідомити його про причину або причини, чому цих людей так ведуть. Один з конвойних, який їхав на коні, пояснив, що це галерники і належать вони його величності, що їх відряджено на галери і що йому нема чого більш казати, а Дон-Кіхотові знати.
— А проте, — відказав Дон-Кіхот, — я хочу довідатись, окремо від кожного, про причину їхньої недолі.
І він додав ще стільки чемних доводів, переконуючи виконати його прохання, що другий вершник сказав:
— Хоч ми й веземо з собою список і копії вироків про кожного з цих невдах, але в нас немає часу спинятися, щоб витягати й читати їх. Нехай ваша милость спитає їх самих, і вони дадуть відповідь самі, коли захочуть, а, певне, що вони захочуть, бо таким людям однаково приємно і робити мерзоту і розповідати про неї.
Діставши такий дозвіл, — хоч він і сам узяв би його, якби йому не дали його охотою, — Дон-Кіхот під'їхав до галерників і спитав першого з них, за які гріхи опинився він у такому поганому становищі. Той відповів, що через кохання.
— Тільки за це? — здивувався Дон-Кіхот. — Та коли за кохання засилають на галери, я б давно вже мусів веслувати там.
— Це не те кохання, що думає ваша милость, — відповів галерник.- Я закохався в кошик, напханий білизною, і так цупко обхопив його, що коли б суд не одібрав його у мене силоміць, я й досі не віддав би його охотою. Мене спіймали на гарячому вчинкові, навіть допитувати не треба було; справу розглянули, мене почастували стома ударами канчука, дали на придачу три роки гурап, і справа скінчилася.
— Що таке гурапи? — спитав Дон-Кіхот.
— Гурапи — значить галери, — відповів каторжник, хло-
69
