Сторінка:М. Григорович. Як Ірландія здобула собі волю (1924).djvu/30

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

до иніиого способу боротьби — до індивідуального терору. Не мігши добитися волі з'єднаною силою цілого народу, вони кождий на власну руку почали жорстоко й люто мститися за свої обиди й за свою віковічну неволю. Жертвою крівавої помсти Ірландців упало тоді багато англійських урядовців і поміщиків. Діяльність ірландських местників не обмежилась самою Ірландією, а перекинулась також до Англії. Щоб звільнити свого національного провідника Борка з англійської вязниці в Лондоні, Ірландці в грудні 1867 р. висадили ту вязницю в повітря, причім згинула сила людей.

Англія тоді побачила, що самими репресіями й переслідуваннями годі загальмувати ірландський національний рух. В англійській політиці саме в тих часах почав відогравати велику ролю Вільям Гладстон, найвидатніший державний муж Англії в XIX столітті. Гладстон найбільше й передовсім дбав про те, щоб зберігти державну цілість Великобритійської імперії. Він бачив, що дальший розвиток ірландського націоналізму неминуче поведе до того, що Ірландія кінець-кінцем остаточно відірветься від Англії. А цьому він хотів запобігти за всяку ціну. Тому він виступив з цілою низкою «примиряючих» реформ для Ірландії.

Насамперед Гладстон перевів р. 1868 закон про побільшення в Ірландії числа осіб, що мали право вибірати послів до парламенту. По довгій боротьбі з палатою панів йому також пощастило перевести закон про роздер-