ландії з окремим парламентом у Дубліні й самостійним міністерством, одповідальним тільки перед тим парламентом.
Діяльність ірландського клюбу особливо оживилась після того, як на чолі його став палкий, завзятий і талановитий ірландський патріот Чарлз Парнель. Чим О'Конель був для ірландського національного руху в першій половині XIX віку, тім був для нього Парнель наприкінці того віку.
Цікаво, що Парнель був не католиком, а походив із протестанської родини. Проте, народившись в Ірландії й добре бачивши страждання ірландського народу, він цілою душею віддався справі його визволення й протягом 15 років приніс тій справі неоцінені услуги. Обраний р. 1875 до парламенту, він пристав до ірландського клюбу й зараз зробився гарячим прихильником ідеї гомруля. Коли р. 1879 в Ірландії знов настав голод, Парнель став на чолі ірландської земельної ліги, яка вимагала рішучого відібрання земельних маетностей у дідичів і поділу їх між селянами-арендаторами.
У січні 1880 р. Парнель поїхав до Америки, воодушевив своїми палкими промовами тамтешніх ірландських емігрантів і зібрав там чимало грошей для допомоги голодуючим у ріднім краю. Повернувшись додому, він скоро зістав обраний головою партії гомруля, яка тепер мала вже 68 парламенських послів своїми членами. За короткий час обидві організації, що стоя-
