Сторінка:М. Григорович. Як Ірландія здобула собі волю (1924).djvu/36

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ірландськими провідниками та Англією була підписана в квітні р. 1882 в Кільменген, і Парнель з товаришами знов опинились на вільній стопі.

Марно, одначе, Гладстон сподівався, що ціною цеї угоди він купить для Англії спокій. Самі провідники ірландського національного руху не були вже в силі загальмувати його: для цього справа зайшла вже занадто далеко! Не пройшло й місяця з дня увільнення Парнеля й товаришів, як у Фенікс-парку в Дубліні застрілено головного секретаря в справах Ірландії лорда Борка. Процес проти убійників наочно показав, як поширилася в Ірландії ненависть до Англії й на які жертви підуть Ірландці, щоб здобути собі волю.

Тоді Гладстон переконався, що дрібними уступками тут нічого не поробиш, а треба зважитись на щось більше. Тому він постановив задовольнити головну вимогу Парнеля, себ-то дати Ірландії гомруль. Вчорашні противники й вороги віднині стали союзниками, й Гладстон головно цим і здобув собі славу, що ціле своє дальше життя присвятив боротьбі за гомруль. Звичайно, робив він се не в інтересі Ірландії, а в інтересі Англії, бо він передбачав, що коли не дати Ірландії гомруля, то кінець-кінцем справа скінчиться повним її відокремленням од Англії. Рятуючи цілість великобритійської Імперії, він пішов на цю велику уступку, й пішов щиро та відверто, без хитрощів і задніх думок.

Здійснюючи свою нову програму, Гладстон насамперед перевів виборчу реформу 1884 ро-