тися до думки, ідо Ірландії таки доведеться дати давно очікуваний гомруль. Ще кабінет Кемпбел-Бенермана запропонував Ірландцям «куцу автономію», але національний ірландський конгрес у травні 1907 р. відкинув цю пропозицію. Тоді наступник Кемпбел-Бенермана Асквіт на слідуючий рік вніс до парламенту законопроєкт про гомруль, який обіцяв Ірландії «автономію у всіх внутрішніх справах, при задержанню верховодства й непохитного авторитету державного парламенту». Цей проект також не задовольнив Ірландців.
Тимчасом в Англії переведено було парламентську реформу, яка трохи обмежила права палати панів. Досі палата панів могла відкинути всякий закон, хоч би й тричі ухвалений палатою громад. Тепер палата панів вже не мала права до такого закону, який двічі ухвалила палата громад у двох послідніх сесіях. Це давало вже змогу провести закон про гомруль для Ірландії, не боячись перешкод з боку палати панів.
Остаточно проєкт гомруля внесено до англійського парламенту дня 1 і квітня 1912 р. за кабінету Асквіта. Палата панів його, розуміється, відкинула, але уряд знова вніс його до парламенту, й дня 25 травня 1914 він нарешті зістав ухвалений безповоротно.
