Перейти до вмісту

Сторінка:М. Драй-Хмара. Проростень, 1919-1926.pdf/42

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Розлив свій гнів і стих.
Струмки рокотять яром,
і райдуга стожаром
 дзвенить у стих.

А він вже на луці!
Не слухається татка:
заголить ноженятка
 і в мандрівці!

Кругом скалки, огні…
Нахилиться дитина —
горить в руках зорина, —
 чи тож у сні?

Ах, сон той — віщий дзвін:
курить, мете сніжниця,
а він у пісні сниться —
 мов наздогін.
1920