Перейти до вмісту

Сторінка:М. Драй-Хмара. Проростень, 1919-1926.pdf/7

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Під блакиттю весняною
сушить березень поля,
і співає підо мною
очервонена земля.

Був там гроз кривавий подих,
дощ топив людей, звірят, —
та із нурт, із темноводих,
вирнув новий Арарат.

І дзвенять стожарно дуги:
мир хатам убогим! мир!
Вже ніхто не візьме вдруге
вас в невольницький ясир!

Вітер, вітер з хмарних кубків…
Став ковчег посеред гір,
і, як Ной, я жду глубки:
хочу вийти на простір!

1922