вимагав, щоб доведено було „неправду“ Коперника й Галілея! І ще за 40 років до Великої Революції французька академій ставилася до їхньої теорії з такою-ж „обережністю“, з якою сучасні університети ставляться до історичного матеріялізму. Буржуазне супільство, що прийшло на зміну феодальному, навпаки, само жило й живе рухом. Економичний „застій“ — звичайний лад середньовіччя — для буржуазного суспільства смерть. Воно через те ставиться дуже прихильно до ріжних теорій „руху“, — теорія „еволюції“, повільного, ступневого розвитку всього сущого, стає модною буржуазною теорією. Незважаючи на всі зусилля церкви прислужитися новим панам, церковну середньовічну „науку“ засуджено остаточно. Але влада „еволюції“ обмежена, як обмежена й влада феодального монарха в буржуазній державі. Вона не сміє торкатися основи буржуазного ладу — капіталізму. „Священна власність“ не підлягає еволюції, — для неї розвитку не існує. А разом з нею „вічними істинами“ є й та мораль, яка навчає людину перш за все на світі поважати чужу власність, і та філософія, на яку спірається ця мораль. І буржуазія має закуток, де нічого не повинно порушуватися. Але для виправдання цієї непорушности вона не може послатись на „божу волю“,
