влячись вакханальними очима просто в вічи Аристіда. Стережіть свого серця.
— Знаю, знаю, і добре знаю! сказав Целаброс насьмішкувато. Саня і Надя сьміялись без церемоніі. Іх сьмішив грубий тон Бородавкиновоі.
— Як була панною підофіцеркою, так і зосталась підофіцеркою; це правдива одеська фру-фру! тихо сказала Саня до Наді.
— Стережу своє серце та мабуть не встережу сьогодня, сказав Аристід, трохи не на ухо Бородавкиній, жартівливим, іронічним тоном.
— А що! стревожила я вас! Ага! говорила Бородавкина тихенько. Колись од моіх очей гинули паничі, як мухи, бо я панною була гарна-гарна, що і сказати і вимовити не можна. Скільки я молодих хлопців піддурила. Стережіть сяж, пане Целаброс. Було в вечері, як збереть ся компанія, сядемо в човен та попливемо по морю, а я як засьпіваю, то хлопці було трохи в море не скачуть. А мій голос ллєть ся, ллєть ся по морю!
— Я і тепер готов скочити в море, так ви гарно сьпіваєте! сказав Целаброс голосно. Саня і Мурашкова встали з'за стола і повтікали на край павільона, де стояла довга лавка.
— Одеська фру-фру розправляє крильця, шепотіла Саня до Мурашковоі.
— Бо добре випила! обізвалась тихенько Надя.
Принесли ще фляшки вина. Бородавкин вже добре надудлив ся і ледви сидів на стільци. Комашко і Мавродін собі встали з'за стола і сіли коло паннів. Вони обернулись лицем до моря і тихо розмавляли, не слухаючи гаму і крикливои розмови.
— От веселі люде! сказав Комашко до Сані.
