— Ходім, голубчику, до мене! Нам не стане одного партнера до карт! просив єго Бородавкин.
Фесенко думав зайти до Сані, або хоч углядіти іі де-небудь. Вона не виходила в него з думки, манила єго своіми синіми очима. Він не покидав надію завязати з нею роман. Але, стрівшись з Комашком, він догадав ся, що й той туди прямує. Фесенка почала розбирати злість і він згадав сніп кукурузи, згадав своі анонімні листи вернути єму назад. Кукуруза неначе різала єго по шиі острим листом.
— Та й модний-же ви чоловік! Які чудернацькі рукави вашого пальта! крикнув Бородавкин, трясучи Фесенкову руку.
Рукави сірого делікатного цьвіта пальта були з краю обшиті і справді чудернацькими, з кучеряво чорними оксамитовими обкладками. Здалеки здавалось, що на широких закарвашах рукавів поначіплювались не то раки, не то чорні павуки. Фесенко для ориґінальности сам видумав собі таку моду.
— Подумайте собі! Два тижні, як пошив собі таке пальто з чорними оксамитовими закарвашами на рукавах, а це дивлюсь на бульварі, десять душ як раз в таких самих пальтах з такими ж закарвашами. Так й пішло, так й пішло! говорив Фесенко.
— Честь вам і слава! Смак маєте високоестетичний! обізвав ся Комашко.
Фесенко зрадів, не зрозумів іроніі. Єго очи стали мягкими.
— Який поганий город Одеса! крикнув Фесенко. Тиждень шукаю ґудзиків до рукавів та до камізольки; перекидав усі маґазини і… не знайшов. Боже мій! Який жаль!
— То випишіть з Парижа, коли Одеса вам не до-
