— Бо ти, Надю, нервозна, хоч і практична, та ще й до того начиталась книжок, дуже до серця приймаєш принципи, обізвалась Махновська.
— А ти дуже спокійна та рівна. Ти вийдеш заміж і станеш буржуазною, обізвалась Мурашкова.
— Ба не стану. Я й в сіміі зроблю багато добра, бо сімья, як сьвітло, може далеко пустити від себе тепле і сьвітле проміння. Не серед степу-ж живе сімья, обізвалась Махновська.
— Боже поможи! А я й справді нервозна: пусте, монотонне, традицийне життя мене душить, як чад. Я хочу діла, сказала Мурашкова і стукнула пальцями по столі.
По іі матовому лици розлив ся легкий румянець. Темні великі очи блиснули огнем.
В двері хтось злегка постукав. Усі догадались, хто прийшов: в нумер увійшов Комашко, а за нимъ Мавродін. Привитавшись з паннами, вони посідали кругом стола і почали розмавляти.
— А знаєте, кого я сегодня стрів в Одессі? сказав Комашко. Аристіда Целаброса.
Мурашкова з початку ніби злякалась. Іі щоки зблідли, очи притухли, серце наче вмерло. Потім вона раптом почервоніла. Кров вдарила в іі щоки, складочки під очима стали рожеві. Великі темно-карі очи стали веселі, веселі й заблищали. Серце в грудях заграло. На неі усьо неначе пахнуло огнем. И той огонь пішов по нервах. Нерви натягли ся, як направляні струни, готові задрожати й задзвеніти веселою мельодією. Мурашкова чула, що радість усе прибуває в іі серцю, наливає єго до верху. Іі хотілось сьпівати, сьміятись, жартувати.
Мурашкова схопилась, побігла до вікна і пхнула
