викохана в широких степах, випостившись за живоття батька, дала собі волю після єго смерти, тільки на інчий лад. Серґій, допавшись до батькового добра, програв, промайнував свою землю, усе своє добро, програв останні четверо коней з каретою, кинув універзітет, женив ся з простенькою міщанською дівчиною в Одесі і нагулявшись до волі, вкінци усего мусів ити на службу в залізнодорожню контору.
— Чого це ви так пізно вийшли гуляти? спитав в Бородавкина Комашко.
— Скуповував харч для сіміі. Ми вже знайшли кватиру на Великому Фонтані, над самим морем будемо купатись. А це мене жінка послала накупити провізіі, сказав Бородавкин.
Бородавкин вже три дні скуповував провізію, а жінка й діти сиділи над морем без чаю, цукру та без грошей. Бородавкин гуляв собі в Одесі і навіть забув про сімю.
— А чи чули, які скандали трапились у нас в Кишиневі? сказав несподівано і одрубчасто Бородавкин.
— А що? крикнули усі в один голос.
— Офіцери в клубі побили поміщика Лупурелло.
— Яким способом? спитали усі.
— Грали вони в карти та пили до півночи в саду, а потім полаялись. Лупурелло вхопив пляшку, кинув на офіцера. Пляшка полетіла на сусідній стіл і впала перед Карланджі, перед самісіньким єго носом. Офіцер кинув на Лупурелло паляницею; паляниця вдарила в голову якусь даму; Лупурелло вдарив офіцера палицею. Тогди всі офіцери кинулись на Лупурелло, побили єго, а далі перекинули через стіну на улицю.
— Хиба ви, були оце в Кишиневі? спитав Комашко.
— Ні, каже Бородавкин.
