— Коли так, то нам зістало ся тільки зійти з сцени, сказав Фесенко і з тими словами театрально уступив ся і сів на лавці.
— Час-би вже і посьнідати, обізвав ся Фесенко. Буфет тут не поганий. Коли ваша ласка, я прошу вас на сьнідання, промовив він обертаючись до паннів. Панни подякували і не схотіли йти сьнідати. Фесенко мусів йти сьнідати сам.
Після єго відходу панни стали веселійші і заговорили між собою. Паничам стало якось вольнійше; вони не дуже йняли віри Фесенкові і з неохотою приймали єго до своєі компаніі.
— А ви, Вікторе Титовичу, як думаєте про наше жіноче питання? Чи правду я сказала, чи ні? несподівано спитала Саня в Комашка.
— Ваш погляд зовсім правдивий. Не кожна дівчина виходить заміж, не кожнаб і хотіла вийти заміж, якби мала право на службу в школах, в канцеляріях, обізвав ся Комашко.
— Правду ви кажете! Я думаю, що навіть заміжна женщина повинна мати таке право на свободу, як і чоловіки. Іі воля скована якімись примітивними звичаями. Для нас часто становлять провиною те, що для мущин не єсть ніяка провина. Я веду жіноче питання ще й далі і потрібую і в державі такого права для женщин, яке мають мужчини.
— Ваша правда, сказав Комашко. І я стою поперед усего на тому, щоб женщина була гражданкою.
— Я і без того гражданка, бо лечу, куди схочу, обізвалась Христина Милашкевичова.
— Бо добрі крила маєте: одно лежить в державному банку, а друге в земельному, сказав Целаброс. Ви з такими крилами справді вольні, як птиця; тим-то
