— Оце причепилась причепа, як репях! Сказати, що не читав, якось соромно, треба якось викрутитись, подумав Фесенко.
— Зоставляю ці штуки читати ґімназісткам в рожевих сукнях. Ці книжки не стосують ся до моєі спеціяльности, сказав він гордо і підняв голову в гору. — Фесенко замовк і насупивсь. Він тільки обводив сердитими очима веселу компанію і не вмішував ся в розмову. Посидівши і помовчавши, він спотання схопив ся з місця, витяг з кишені золотий дорогий годинник і глянув на него.
— Ой, як я опізнив ся! В банкіра Катароса ждуть мене на обід. Час і іхати, промовив Фесенко і подав усім свою білу руку. Знявши циліндер, він зробив загальний реверанс, схиливши на бік голову і побіг на гору по східцях.
— Я добре знаю, що він не читав і Костомарова, сказав Комашко. Саня одхилила руку за лавку і тихенько кинула Фесенків букет в траву. — Молоді люде знов почали полєміку, перебираючи живі сучасні питання. Целаброс перелітав од одного принципа до другого і розпочав довгу розмову, напихаючи іі усякими абстрактними термінами. Але єго ніхто не слухав. Він примітив, що єго не слухають, розсердив ся, надув ся, виймив з кишені ґазету і почав читати іі.
— Чи ви бачите! Ціна на пшеницю та кукурузу пішла в гору! Єй Богу пішла в гору: і в нас і за границею, та ще й добре! крикнув Целаброс з патосом з усего горла. Він і сам не стямив ся, як прохопив ся і не трафив в високий тон, в якому йшла та розмова та великі дебати. Всі засьміялись. Мурашкова почервоніла як півонія. В неі стало червоне чоло, уха і навіть шия. Іі було сором за Аристіда, що єго серед змаганя про усякі ідеі
