— „А вчений Пашасаде?“
— Учений Пашасаде як луна повторив його слова: „Четверта сура корану, обявлена в Медині…“ І знов мовчали учені улєми. Перший промовив Кемаль-Пашасаде.
— „І щож промовив Кемаль-Пашасаде?“
Кемаль-Пашасаде промовив недорічні слова, хоч він дуже мудрий.
— „Якіж недорічні слова промовив дуже мудрий муфті Кемаль-Пашасаде?“
Мудрий муфті Кемаль-Пашасаде промовив отсі слова: „Благословенне хай буде імя твоє, Хатун! Ти не бояти-мешся ніколи і нічого, бо при тобі буде серце найбільшого з султанів!“
— „Чомуж ти сі слова називаєш недорічними?“
Бо таку відповідь дала на них наша Пані: „Коли небо розколеться і коли звізди розсипляться і коли води змішаються гіркі з солодкими і коли гроби обернуться, — тоді знає душа, що вона (зле) зробила і що (добре) занедбала. І в тім дни одна душа не зможе помогти другій, бо дня того рішати-ме Аллаг!“
— „А що на те відповіли улєми?“
Сиділи як остовпілі. Перший промовив Мугієддін Сірек.
— „І щож промовив Мугієддін Сірек?“
Він сказав з подивом отсі слова: „Вісімдесята і друга сура Корану, обявлена в Мецці.“
— „А вчений Пашасаде?“
Учений Пашасаде як луна повторив його слова: „Вісімдесята і друга сура Корану, обявлена в Мецці.“ А наша Пані додала: „В імя Аллага, Милостивого, Милосердного, Пана у судний день!“ А потому довго мовчали учені улєми.
Нарешті промовив Кемаль Пашасаде.
— „І щож промовив Кемаль Пашасаде?“
— „Кемаль Пашасаде промовив отсі слова: „О велика Хатун! Благословенне хай буде імя твоє, як імя Хадіжі, жінки пророка! Ти знаєш, що вибрав тебе на жінку найбільший з володарів османських. І певно примінишся до звичаю жінок його, закривати обличча перед чужими, о Хатун!“
— „А що відповіла мудра Хуррем Хатун?“
149